Гуманітарна та екологічна катастрофа, яку спричинили росіяни підірвавши Каховську ГЕС, призвела до затоплення десятків населених пунктів та сільськогосподарських земель на Півдні країни.
І хоча точні збитки для аграрної галузі Херсонської та Запорізької областей можна буде оцінити лише після відходу води, вже зараз зрозуміло, що наслідки переслідуватимуть ці регіони не один рік.
8 червня рівень води в Каховському водосховищі впав нижче “мертвої точки”, після якої водозабір, в тому числі для зрошування земель, став неможливий. Затоплення земель та осушення водосховища можуть зробити з головного “овочевого” регіону України пустелі, попереджає уряд.
Проте й до таких обставин аграрії можуть адаптуватися, хоча і за певних умов. Матеріал підготовлено Економічною Правдою
Що втратили агровиробники
Південь України – це степи з нечастими дощами, і щоб вирощувати там овочі, зернові та зернобобові культури, критично важливими є зрошувальні системи, які доставляють воду до полів.
Офіційно під штучним поливом в Україні знаходяться 2,2 млн га земель, проте фактично їх було близько 520 тис га, пояснює заступник директора Департаменту меліоративної інфраструктури Держрибагентства Ігор Сірий. Торік ця цифра впала до 300 тис га.
Більшість із них зосереджені на Херсонщині – це єдина область, де фактично використовуються всі наявні системи, адже “без них там нічого не росте”, додає Сірий.
Проте ця вода повинна десь братися. І для Херсонщини та Запорізької області основним джерелом було саме Каховське водосховище.
Тепер без джерела води залишилося 94% зрошувальних систем в Херсонській, 74% – в Запорізькій та 30% – в Дніпропетровській областях.
Також зрошувальні системи є в Одеській та Миколаївській областях, проте у них інші джерела води: Дунай та Дністер для Одещини, Південний Буг та Інгулець – для Миколаївщини.
Крім того, зазначає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, на півдні характерне таке явище як пилові бурі, які “змітають” родючий шар ґрунту. Наявність вологи від зрошення допомагало дещо зменшити їхню кількість. Проте тепер їх ставатиме ще більше.
У Міністерстві аграрної політики заявили, що знищення Каховської ГЕС призведе до того, що поля на півдні вже за рік можуть стати пустелями.
Відновити таку гідроелектростанцію дуже непросто, дорого, та довго. За оцінками “Укргідроенерго”, після деокупації лівобережної Херсонщини Україні знадобиться щонайменше 5 років та мільярд доларів на відновлення ГЕС. А за словами заступника міністра аграрної політики Віталія Головні, додатково потрібно близько трьох років, аби наповнити нове водосховище.
Удар для всього агросектору України
Найбільше овочів в Україні традиційно вирощували саме на Херсонщині – 12,4% за даними 2021-го року. Тож чимало українців відчули удар по гаманцях і нестачу овочів на полицях магазинів влітку торік після російської окупації регіону.
Передусім, йдеться про так званий “борщовий набір”: цибуля, морква, капуста тощо. Проте Херсонщина постачала на ринок й майже половину баклажанів, третину помідорів та баштанних, а також лідирувала за обсягами вирощування огірків та солодких перців.
Якщо говорити про зерно та зернобобові, то не менш важливим регіоном є і Запорізька область, яка теж частково залишилася без поливу. Разом із Херсонською, на ці області у 2021 році припало 15% збору пшениці, 16% – ячменю та 38% сочевиці (переважно у Запорізькій області). Там же вирощували багато сої, кукурудзи та соняшника.
До того ж, в Україні вирощування рису є лише у двох областях – Одеській та Херсонській, причому на останню припадала одразу 60% обсягів виробництва. А суттєвих альтернативних джерел водопостачання для Херсонщини та Запорізької області немає.
Як зазначає Марчук, окремі аграрії говорять про можливості використання свердловин, аби забезпечувати воду для полів. “Але це зовсім не ті об’єми, і не ті можливості, які потребуватимуть товаровиробники. Не всі зможуть це зробити, не скрізь є вода навіть через свердловини. Тому це поодинокі історії”, – додає він.
Найбільше від поливу залежить саме овочівництво, тож ймовірно, що на найближче десятиліття на цій території воно “випаде” з агрокомплексу країни.
Ба більше, суттєво постраждає і молочна галузь регіону, адже якщо буде посуха, відповідно не буде і площ для утримання корів, зазначає Марчук.
Єдиний шлях полягає у переорієнтації культур у постраждалих регіонах на такі, що можна вирощувати в посушливих умовах. Наприклад, за словами Головні, це можуть бути баштанні, цибуля, часник, меншою мірою – соняшники.
У Мінагро з обережним оптимізмом кажуть, що хоча структура посівних площ на півдні зміниться, але пустувати поля не будуть.
“Поступово аграрії перелаштуються. У нас же тільки частина площі (на Херсонщині – ЕП) зрошувалася. Там десь близько 280 тисяч гектарів зрошувалося, а усього там мільйони гектар. Тому, думаю, аграрії просто масштабують ті проєкти, які є у них є без поливу, і будуть на тих частинах, де раніше був полив, вирощувати інші культури”, – каже Головня.
Крім того, якщо аграрії матимуть на це кошти, може збільшитися кількість теплиць, вважає аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Максим Гопка.
Тоді головним принципом може стати вирощування продукції на великих площах в один сезон, а на меншій ділянці в декілька циклів. Це певною мірою дозволить функціонувати овочевому бізнесу.
Проте зрештою ці шляхи досить обмежені у своїх обсягах і залежатимуть від того, чи зможуть аграрії заробляти на такій діяльності, і чи зможуть продавати продукцію.
Чи буде дефіцит і що буде з цінами?
Коротка відповідь – гірше, ніж торік, вже не буде. Більшість 2022 року Херсонщина була повністю окупована російськими загарбниками, і минулий сезон вже пройшов без овочів та фруктів з цього регіону.
Тож ритейл знайшов нових постачальників з інших регіонів, а аграрії частково “переїхали” в інші регіони. Так, за словами Головні, “борщовий набір” вже перекочував на Одещину, Дніпропетровщину та поступово переходить на Черкащину. Це допомагає збільшити пропозицію на ринку.
Крім того, залишається фактор міграції населення, адже внутрішнє споживання досі менше за те, яке було до великої війни.
Минулий сезон був менш зрозумілий, більш складний та експериментальний, і багато в чому рятував імпорт, кажуть у “Сільпо”. Зараз же ритейлер сподівається, що у низці категорій буде більше українського товару.
Щодо ситуації у цьому сезоні, незабаром очікується традиційне зниження цін, адже пропозиція від домогосподарств та промислових виробництв на ринку буде досить високою, каже Марчук.
Проте “довоєнних” цін очікувати не варто, адже виробництво продукції суттєво зросло за рік великої війни. Відтак, ринок вже не повернеться до цін, які були в минулих сезонах.
У “Сільпо” додають – прогнозувати ціни складно, адже все залежатиме від врожаїв за різними категоріями, а відтак і від частки імпорту на полицях.
Зараз є деякі категорії, які переважно забезпечені імпортом. Це кісточкові фрукти, яких і до 2022 року було недостатньо на внутрішньому ринку: персики, нектарини, абрикоси тощо. З іншого боку, цьогоріч буде більше кавунів з Півдня України, що ймовірно може “заспокоїти” ціни на них.
Катастрофа – в довгій перспективі
Крім відсутності зрошення, для української агропромисловості Півдня є ще дві проблеми. По-перше, це забрудненння грунту через мор риби та змиття хімікатів з полів. А по-друге, Херсонщина залишається однією з найбільш замінованих областей України.
Наразі говорити про те, наскільки затоплені землі на Херсонщині піддалися зміні або забрудненню, зарано. За словами Гопка, лише після відходу води буде робитися аналіз ґрунтів, який покаже рівень забруднення та можливість використовувати землі для сільського господарства.
Проте вже зараз зрозуміло, що добрива з полів та інші забруднення зашкодять загальній екосистемі та зроблять ґрунти менш родючими. У більшості випадків доведеться відновлювати ґрунти, кажуть в Мінагро.
“Для сільськогосподарських угідь це буде проблема як в короткостроковій перспективі, так і в довгостроковій: восени там не будуть висаджуватися озимі, не раніше наступного року буде підніматися питання початкового відновлення ґрунтів”, – пояснює аналітик.
У підсумку, поки не зійде вода, а лівобережжя Херсонської області не буде деокуповане, точно оцінити наслідки підриву ворогом Каховської ГЕС неможливо.
Проте зрозуміло, що цю трагедію український агрокомплекс на півдні відчуватиме, щонайменше, десяток років.