У Верховній Раді хочуть запропонувати інвесторам вкладатися у рибне господарство України. Нині це складно через обмеження у законодавстві. Депутати мають намір їх зняти. Що саме зміниться і чи додасться риби в українських водах, з’ясовували Vesti.ua.
Забудова на пляжі
Передусім, співавтори законопроекту “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства”, народні депутати Олександр Гайду, Артем Чорноморов, Маргарита Шол та інші, пропонують дозволити будувати в прибережних зонах некапітальні споруди та розміщуватим обладнання, необхідне для “розвитку аквакультури”. Для тих, хто зрадів можливості легалізувати нелегальну забудову на пляжах, пояснимо: не йдеться про кіоски, павільйони чи інші торгові споруди, які масово виникли в прибережній зоні. Під “аквакультурою” мається на увазі розведення риб та інших водних організмів, а будувати на березі що завгодно, крім інженерних чи технічних споруд, як і раніше, заборонено. Втім, питання про те, коли інвестори з уявою вигадають “інформ-павільйони”, де розповідатимуть про користь лову промислових риб, попутно пригощаючи прохолодними напоями, риторичне.
Дозволять будови “рибного” призначення, щоб усунути законодавчу прогалину, адже сьогодні будь-які ставки, садки або загони в пляжній зоні так само незаконні, як і торгові павільйони, хоча потреба в них дуже велика. Президент Асоціації суднобудівників України “Укрсудпром” Віктор Лисицький вважає, що це дасть змогу очистити прибережну зону від нелегальної забудови: наявність чіткого визначення, що саме можна будувати, а що – ні, дозволить прибрати будівлі, яких бути там не повинно, каже він.
Тим часом із законопроекту випливає, що йдеться про дозвіл “некапітальних” споруд – тобто тих, у яких немає фундаменту, зварених із металу чи інших легких матеріалів. Постає питання, чи не вийде, що у якихось населених пунктах доступ до води для місцевих жителів буде перекрито.
Як пояснив Vesti.ua президент Всеукраїнської громадської організації “Громада рибалок України” Андрій Неліпа, сьогодні інвестори, які беруть в оренду водні об’єкти, зобов’язані забезпечити громадянам можливість реалізації права водокористування, простіше кажучи, доступу до води. “У береговій зоні є господарська ділянка, а є – для пляжу та відпочинку, водна частина без сіток і човнів”, – каже він.
Море виставлять на торги
Потужною “наживкою” для інвесторів у рибне господарство України, за задумом депутатів, мають стати:
- відкритість, публічність і прозорість залучення коштів у галузь;
- спрощення процедур оренди та доступу до ресурсу.
Другий пункт для галузі є дуже важливим. Передбачається, що водні об’єкти передаватимуться в експлуатацію на підставі договору оренди спеціальним товарним рибним господарствам за підсумками відкритих аукціонів (за аналогією із земельними аукціонами для сільгосппідприємств), електронних дворівневих торгів.
Йдеться про такі об’єкти, як акваторія внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторія виключної економічної зони України та прибережної захисної смуги. Дозволяється пропонувати для інвестицій лише ті об’єкти, де можна вирощувати рибу. Їх додадуть до спеціального “переліку”, який затверджуватиме Мінагрополітики з подання Держагентства з меліорації та рибного господарства.
Спрощення процедури відведення ділянок має такий вигляд: інвестор отримує рішення про узгодження місця розміщення об’єкта, укладає договір про інвестиції у розвиток аквакультури й отримує право замовити розробку землевпорядної документації. Чекати на рішення місцевих рад чи органів виконавчої влади не потрібно, мається на увазі, що це виключить корупційні чинники. Але повідомити місцеву раду про будівництво рибного господарства таки доведеться – протягом 5 робочих днів “із додатком копії договору про інвестиції в аквакультуру”, йдеться у проекті.
Саму земельну ділянку з моменту підписання інвестдоговору не можна відчужувати на користь третіх осіб. Цю норму, до речі, депутати пропонують внести й до Земельного кодексу.
Риба йде в “тінь”
В аналізі рибної галузі країни від “Платформи ефективного регулювання” Мінекономрозвитку України стверджується: протягом останніх 5 років обсяги вилову риби та споживання рибної продукції на душу населення знижуються. Сам ринок зміщується у бік імпорту, обсяги якого зростають. Так, протягом 2019 року в Україну ввезено майже 400 тис. тонн риби та морепродуктів, а вирощено в країні – всього 18,6 тис. тонн, вилов при цьому становив 74,7 млн тонн.
“Пам’ятаю, на одній із нарад у 2000-му один із учасників мріяв про 20-25 тисяч тонн промислового вилову риби в Україні, але тоді ці обсяги були недосяжними. А зараз лише на експорт у нас такі обсяги риби, плюс внутрішнє споживання – тобто потенціал чималий, – каже Vesti.ua Віктор Лисицький. – Як і всі прибережні морські держави, Україна з Чорним морем може швидко в кілька разів наростити як експорт, так і вилов для внутрішнього ринку”.
Проблема в тому, що в оренді (тобто активному використанні) перебуває лише третина водних об’єктів країни, придатних до промислового використання. Продуктивність становить лише чверть від встановленої нормативно, а незаконний вилов риби в акваторіях країни в середньому на 74% перевищує обсяг законного. Український парадокс у дії: у споживача набагато вищі шанси купити “нелегальну” рибу на ринку, ніж ту, яку було виловлено законним чином.
Суть схем пояснює Vesti.ua Андрій Неліпа. “Люди домовляються “з ким треба” на місці, отримують від Держагентства з меліорації та рибних ресурсів режим і, вважаючи його орендою, використовують. Принагідно обмежуючи доступ людей до водного об’єкту – чого робити не мають права, – каже він. – Або й зовсім займаються браконьєрством, мовляв, “навіщо я комусь щось платитиму, оформлятиму, якщо можна виловити і так”.
На практиці, за словами Неліпи, це діє так – підприємство виловлює рибу, везе її на приймальний пункт, розташований на відстані від берегової зони (адже на березі, нагадаємо, будувати/розміщувати об’єкти не можна).
“За документами, скажімо, 35 кг риби виловлено, за фактом – 335 кг. Таким чином, на шляху до берега на “лівий” транспорт перевантажують 300 тонн, а решту здають на приймальний пункт, – каже Андрій Неліпа. – Буває, що поряд із 10 дозволеними сітками ставлять ще 10 без бирок, а улов з них – приховують“.
Облік і контроль
Що це означає на практиці? У промислі ловлять куди більше риби, аніж “за документами”. Ресурси виснажуються, оскільки держава втрачає контроль над процесом, немає суворого обліку – правила порушують як підприємства, так і прості громадяни, і браконьєри.
“Кілька тисяч рибінспекторів не вистачає на понад 70 тисяч водойм країни. А підприємців ще й мотивують працювати “у сіру”, немає прозорих, сприятливих умов. Перевірки завжди виявляють порушення, а контролери часто займаються “рішаловом”, заплющуючи очі на злочини за хабарі, – описав Vesti.ua картину Неліпа. – Тому нормативна база явно потребує оновлення, спрощення процедур відведення ділянок для інвесторів і водночас – жорсткого контролю та обліку виловленого”.
Так, на думку експерта, ймовірно домогтися того, щоб бізнес працював законно та відповідально. Іншої думки про законопроект старший науковий співробітник Інституту зоології НАН України Роман Бабко, він, навпаки, вбачає в ідеї ймовірну спробу “протягнути” потрібні поправки з корупційною складовою.
“Зараз, коли вчені або на фронті, або за межами країни, провести професійну дискусію та розглянути питання детально можливості немає, – вважає він. – Саме питання гостре і потребує ретельного обговорення, адже наші водойми, включно з морями, мають дуже підірваний продуктовий потенціал”.
Максимум уваги, на думку Бабка, слід приділити відновленню біологічного розмаїття, яке зазнало втрат саме внаслідок інтенсивного розвитку в країні рибної галузі початку 1990-х рр. За даними Інституту рибного господарства НААН України, в країні працюють чотири рибовідновлювальні підприємства. Того ж 2019 року за рахунок бюджетної підтримки вони забезпечили збільшення рибних ресурсів у внутрішніх водоймах країни на 11,1% (здебільшого, випускаючи у водойми молодняк риб).
“Законопроект хороший, ідеї – теж. Але зараз, під час війни, реалізувати їх неможливо, – каже Vesti.ua доктор економічних наук, віце-президент Асоціації морського права України Олексій Котлубай. – Адже де-факто морські порти використовуються сьогодні лише для перевезень зерна за заявками ООН, а вихід у море інших, рибальських суден, може бути не надто вдалим рішенням“.
Флот, але не той
Для розвитку рибної галузі потрібен промисловий флот, особливо якщо йдеться про морський вилов риби, зазначив Віктор Лисицький, а в Україні цей флот якраз треба покращувати. До того ж, переважно це судна, які експлуатуються за межами країни. “Нещодавно я отримав інформацію, що (наші судна працюють) навіть у Новій Зеландії, на вилов риб, що характеризує якість роботи українських суднобудівників. Тому, для початку, база у вигляді кораблів є, – пояснив експерт. – Звісно, треба будувати нові промислові судна. Верфи ми маємо, але й їх потрібно модернізувати, а для цього необхідні інвестиції”.
За експертною оцінкою Андрія Неліпи, потенційна ємність ринку рибної галузі – понад 2 млрд доларів. В Україні є й достатній обсяг біоресурсів у водоймах, і стабільна культура споживання риби, і традиції вирощування/рибалки. “Налагоджено експортні напрямки, і є зацікавленість у нашій продукції за кордоном, – каже експерт. – Крім того, перспективно розвивати в Україні такий напрям, як рекреаційне рибальство (рибальський туризм), що дуже популярно у країнах ЄС і США, де рибалок приблизно стільки ж, скільки в Україні, й де доходи від цієї індустрії можна порівняти з доходами від кінобізнесу” .
Ідея цікава, оскільки ця галузь у розвинених країнах не менш прибуткова, ніж промисловий видобуток риби, але самі ресурси не вилучаються на продаж (залишаються у водоймах). Одночасно сам напрям розвиває торгівлю, сферу послуг. “В Україні зараз є одиночні бази та човнові стоянки, у США – сотні клубів, гідів, баз з умовами. Це ціла індустрія”, – пояснює експерт.
Важливо: потенціал розвитку рибальської галузі розуміє найвище керівництво. Одесит Олексій Котлубай нагадує про ідею будівництва ще одного, нового, морського порту, яку озвучував ще у лютому 2021-го Володимир Зеленський після переговорів із великим бізнесом з ОАЕ.
“У будь-якому разі, рибна галузь у майбутньому може стати одним з основних напрямків розвитку економіки країни, й інвестиції в неї мають бути захищені – галузь потрібно максимально легалізувати й дати підприємцям чіткі та прозорі процедури“, – каже Котлубай.
Слідкуйте за нами в соцмережах
Facebook https://www.facebook.com/bizagro
Telegram https://t.me/bizagro
Читайте також
У водоймах Карпатського регіону посилено охорону нерестуючої струмкової форелі