У назві Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України “зашиті” дві функції − захищати довкілля та контролювати використання природних ресурсів. Але останнім часом виглядає, що у фокусі Міндовкілля зовсім інше − не заважати експлуатації української природи.
Найбільш показовим є приклад лісів. Незаконні рубки, знищення старовікових лісів та рідкісних видів, суцільні рубки лісів Карпат − з 24 лютого все це нікуди не зникло. Ба більше, лісова галузь потужно рухає ідею збільшення обсягів рубок лісів! Насправді збільшити обсяги рубок з мінімальною шкодою для довкілля можна. Передусім за рахунок рубок догляду в численних штучних лісах. Але лісова галузь хоче рубати побільше не в монокультурах, а в залишках старовікових лісів!
А що ж Міндовкілля? Ще в 2022 міністр… публічно підтримав ідею побільше рубати, особливо старі ліси! І Міндовкілля впевнено рухається в цьому напрямку.
Законопроєкт 9516 − це загроза для українських лісів. Але міністерство, яке за будь-яких обставин має відстоювати інтереси довкілля, законопроєкт… підтримало! Як не дивно, відомство не заперечувало й проти того, що в нього забирають повноваження.
Скоро проєкт закону 9516 розглядатиме Верховна Рада, протидіяти катастрофічній для лісів ініціативі будуть, як завжди, екоактивісти й жменька свідомих депутатів. Не Міндовкілля, як це мало б бути.
На підході й інша лісорубна ініціатива − зміни до правил рубок переформування. Ці зміни стануть згубними для наших лісів і стати на їхній захист мало б профільне міністерство: рішення цілком і повністю за відомством. Однак поки виглядає, що міністерство − на боці лісорубів. Узгодження документа триває.
Ще приклад: висадка інвазійних дерев у лісах. Інвазійні дерева − це дерева-чужинці, які активно поширюються Україною та витісняють місцеві види. Лісівники звикли садити їх мільйонами, байдуже, що науковці закликали відмовитися від цієї руйнівної для природи практики.
Навесні ж 2023 року, після шуму від екологічних активістів та науковців, Міндовкілля затвердило перелік з 13 інвазійних дерев, які заборонено садити в лісах. Це було неочікувано круто й прогресивно! Однак уже в жовтні Міндовкілля перелік заборонених чужорідних дерев скасувало. “Випадковим чином” вийшло так, що затвердили перелік після весняної висадки дерев, а скасували − перед осінньою висадкою. Тобто заборона на висадку інвазійних дерев діяла лише влітку, коли лісівники нічого не садили.
А як щодо незаконних рубок? Анонсована Міндовкіллям “цифровізація” дозволів на рубки перетворилася в фарс. Запроваджений електронний лісорубний квиток нічого не додає в плані прозорості. До того ж нові зміни дали лісівникам можливість самостійно змінювати інформацію про характеристики лісових ділянок. Наприклад, про щільність або вік дерев, щоб мати змогу зловживати санітарними та іншими рубками.
Усі заклики громадськості зробити галузь дійсно прозорою − відкрити доступ до карт лісів та до інформації про рух деревини − залишилися без відповіді Міндовкілля.
З екоінспекцією, яка мала б виявляти незаконні рубки, теж немає прогресу. Під час воєнного стану екоінспекція їздить на перевірки тільки з дозволу Міндовкілля. Чомусь більшість запитів на перевірки, пов’язані з лісами, Міндовкілля залишає без розгляду − і екоінспекція нікуди не їздить. Приміром, з 24 лютого екоінспекція 77 разів зверталася до міністерства за погодженням перевірок у лісах. Скільки звернень проігнорувало Міндовкілля? 54!
Також по темі: Чи треба ставити на паузу вирубку лісу під час війни
Вирішувати “класичні” проблеми − незаконні санітарні рубки − теж ніхто не спішить.
А як з охороною старовікових та цінних лісів України? За останні роки науковці направили у Міндовкілля документи для створення заповідних територій у десятках тисяч га наших лісів. З 2023 року в Україні функціонує один великий державний лісгосп − ДП “Ліси України”, який перебуває у сфері управління Міндовкілля. Здавалося б, нарешті у міністерства є можливість вплинути на заповідання лісів. Але ні, заповідаються лише ліси, мало цікаві лісівникам з точки зору рубок.
Чудова ілюстрація − заказник на гірському хребті Свидовець. Попри волевиявлення українців (петиція про створення заказника на Свидовці в найкоротші терміни здобула необхідні 25 000 голосів), Міндовкілля й пальцем не поворухнуло, щоб зберегти унікальну природу Свидовця. Але от передачу лісів під видобуток корисних копалин (зокрема піску й бурштину, які можна спокійно видобувати за межами лісів) Міндовкілля погоджує без проблем.
Чесно кажучи, були й позитивні моменти: цього року Міндовкілля двічі не підтримало лісорубні зміни до законодавства, точково вирішило низку проблемних питань у заповідниках та нацпарках. Заборонило саджати дерева в степах та пролобіювало законодавство про охоронні зони. Однак часто це виглядало як реакція на шум з боку екоспільноти, а не як системна робота державного органу.
Екологічна спільнота в Україні поки не настільки потужна, аби слідкувати за всім, однак лісорубне лобі надпотужне. Тому перспектива втратити більшість найцінніших лісів України за сприяння Міністерства (покликаного робити все, щоб ці ліси вберегти) виглядає цілком реальною.
Автор Єгор Гриник, біолог Української природоохоронної групи, спеціально для УП. Життя