Десятки мільйонів людей по всьому світу покладаються на зерно та олію в цій країні, але очищення вибухівки від неспровокованого вторгнення Росії коштує дорого, і навіть з філантропією Баффета цей процес може тривати місяцями.
Kлубок сталі та гуми – це все, що залишилося від сільськогосподарського трактора, пошкодженого міною в Броварах, неподалік Києва на півночі України. На щастя, фермер вижив. Але бригаді зі спеціальними навичками, деякі з яких були свідками вибуху, знадобилися тижні, щоб очистити поля та інші поблизу від вибухівки, закопаної відступаючими російськими військами.
Ферми в Україні, відомі як хлібний кошик Європи, постачають зерно та олію для десятків мільйонів людей у всьому світі, який усе більше голодує. Тепер, після безглуздого неспровокованого нападу Володимира Путіна, щонайменше 40% країни, площа якої перевищує Велику Британію, повинні бути обшукані та очищені від вибухівки, повідомляє HALO Trust, глобальна некомерційна організація зі штаб-квартирою у Великій Британії, яка займається видаленням наземних мін, і працюває в Україні з 2016 року. Хоча близько 10% постраждалої території займають сільськогосподарські угіддя, за оцінками урядів України та США, приблизно половина нещасних випадків, пов’язаних з мінами, в Україні сталася через сільськогосподарські роботи.
Ступайте легко: розмінувальники, які працюють у HALO Trust, знешкоджують вибухівку з позицій колишніх російських фронтів у листопаді.
ДЖЕФФ ДЖ. МІТЧЕЛЛ/GETTY IMAGES
«Багато фермерів не можуть сіяти», – каже співробітник київського HALO Trust, який побажав залишитися анонімним через можливу помсту з боку російських військ. «Навіть одна воронка робить усе поле непродуктивним».
Українські ґрунти є одними з найкращих у світі для вирощування багатих поживними речовинами продуктів харчування. Війна, однак, руйнівно вплинула на виробництво. Згідно з прогнозами уряду, українські аграрії цієї весни, ймовірно, засіють понад 20 мільйонів акрів — на 45% менше, ніж у 2021 році. Експорт зерна становитиме приблизно половину того, що було відвантажено того року.
Це відбувається в той час, коли все більше людей у світі голодують. Сьогодні 349 мільйонів людей у 79 країнах — у порівнянні з 287 мільйонами людей у 2021 році — живуть із тим, що ООН називає серйозною продовольчою безпекою. Ще 900 тисяч борються з голодом.
Процес розмінування дорогий і вимагає часу. Поспішність може бути смертельною. Як правило, невелика бригада визначає забруднену територію, а потім використовує спеціальну техніку для визначення місцезнаходження, карти, дезактивації та знищення мін. На одному полі це може зайняти тижні або навіть місяці. Промерзла земля взимку створює додаткові проблеми. Кажуть, що списки очікування є звичайним явищем для фермерів, які шукають допомоги з очищення своїх полів.
Бригади з розмінування завалені дзвінками від фермерів. Тут фермер і член групи розмінування ДСНС несуть нерозірвану ракету, що залишилася біля села Григорівка Запорізької області в травні.
ДІМІТАР ДІЛКОФФ/AFP/GETTY IMAGES
«Головна проблема — доступ», — каже Forbes співробітник HALO Trust. «На деяких дуже забруднених полях ми почали минулого літа і продовжуємо. Це залежить від розміру забруднення».
Ця скрутна ситуація привернула увагу Говарда Баффета, сина інвестора-мільярдера Уоррена Баффета. Минулого року він відвідав Україну п’ять разів, включаючи поїздку, з якої нещодавно повернувся, і наразі пожертвував країні 150 мільйонів доларів. Близько 25 мільйонів доларів з них пішли на допомогу у звільненні ферм і очищенні полів від мін. Баффетт придбав машини для розмінування, спеціальні транспортні засоби та обладнання та навіть залучив собак-розшуків, щоб допомогти в роботі.
Говард Баффет
РІККАРДО САВІ/GETTY IMAGES
«Я не військовий і не політик», — написав Баффет на веб-сайті CNN у грудні. «Але як фермер і філантроп, який понад 20 років працював над глобальними питаннями продовольчої безпеки, я знаю, що коли ферми знищуються, збитки поширюються далеко й широко, а відновлення триває довго. Люди голодують».
Міни не тільки закривають ферми. Вони ховаються в лісах, куди багато українців наважуються за дровами, щоб приготувати їжу та обігріти свої домівки, оскільки російські атаки вивели з ладу електромережі, а також шукати їжу, як-от гриби та трави, оскільки війна зруйнувала ланцюги поставок і змусила більше людей піклуватися про себе.
Юлія Стефаненко, яка очолює українські операції шеф-кухаря Хосе Андреса World Central Kitchen, який забезпечив країну 200 мільйонами страв, розповідає Forbes , що залишена вибухівка призвела до зупинки виробничих потужностей, на які благодійна організація покладається для постачання їжі. Під час візиту до Нью-Йорка в листопаді Стефаненко дістала свій телефон, щоб підкреслити суть: фотографія соняшників, які гниють у полі через міну, яка унеможливила їх збирати. За її словами, це найбільша проблема продовольчого забезпечення України.
Соняшники на фермі в Одеській області, Україна, у вересні.
ЮЛІЯ КОЧЕТОВА/BLOOMBERG
«Це ферми, це ліси», – каже Стефаненко. «На розмінування всієї території може піти 20 і більше років».
Очікується, що врожайність сільськогосподарських культур також знизиться, навіть після видалення металів і вибухових речовин. Коли ракети потрапляють на землю, вони руйнують радіус навколо місця удару, вбиваючи деякі поживні речовини в ґрунті та роблячи землю менш продуктивною. Також залишаються важкі метали. За даними українського уряду, наприклад, приблизно 20% сільськогосподарських угідь Харкова забруднені важкими металами. Це серйозно. Їжа, вироблена на цій землі, створює загрозу таких проблем зі здоров’ям, як пошкодження нирок, рак, викидень і навіть смерть — протягом десятиліть.
Вартість шкоди навколишньому середовищу країни, включаючи забруднення землі, повітря та води, а також знищення лісів та інших природних ресурсів, оцінюється приблизно в 50 мільярдів доларів.
До вторгнення Росії в Україну ці дві країни експортували 30% зернових у світі та майже 70% соняшникової олії. Для 36 країн вони поставили більше половини зерна. Приблизно 98% експорту зерна з України було доставлено через Чорне море, яке російські кораблі заблокували з лютого 2022 року. Ця блокада, а також перерви в посіві та зборі врожаю через війну рикошетом вдарили по ланцюжку поставок і допомогли підживити глобальну гуманітарну кризу.
Зрештою вантажам зерна дозволили проходити через дипломатично узгоджений транспортний коридор, і судна відпливли до Ефіопії та Ємену, які є одними з найбільш голодних країн. Але угода була лише тимчасовою, і поставки не були такими стабільними, як до війни.
Український робітник з розмінування несе нерозірваний матеріал в аеропорту міста Гостомель, на північний захід від Києва, у травні.
СЕРГІЙ СУПІНСЬКИЙ/AFP/GETTY IMAGES
Цьогорічний експорт зараз залежить від розмінування, але цієї весни українські аграрії зіткнулися з іншими проблемами. На додаток до дефіциту насіння та високого обмінного курсу, що робить імпорт обладнання та інших ресурсів дорожчим, їм доведеться мати справу з відключеннями електроенергії, дорогим паливом і меншою кількістю сховищ для зберігання врожаю після того, як російські війська знищили багато з них. Сотні господарств в Україні також були розорені або пограбовані. Зазначається, що росіяни вкрали близько 4 мільйонів тонн зерна.
Але нічого не працює, коли фермери перестають займатися землеробством, бо бояться бути підірваними на своїх тракторах.