Квіткова ферма Villa Verde у селі Колонщина під Києвом стала першою в Україні вирощувати гортензію на зрізання та продавати флористам.
“Ми прагнемо бути профі, тому обрали лише кілька культур, на яких і спеціалізуємося”, – наголошує одна із засновниць підприємства Юлія Завальнюк.
Протягом першого місяця великої війни село, де розташована Villa Verde, перебувало в окупації. Від обстрілів господарство сильно постраждало, а технічне приміщення росіяни зруйнували. Ферма втратила твердопаливні котли (систему обігріву), холодильне обладнання та чимало інвентарю.
Попри це, після деокупації Київщини господарство відновило роботу. Зараз його засновниці експериментують з асортиментом квітів та будують плани розвитку.
Економічна Правда провела день з підприємницями, які вирощують квіти для флористів. Як влаштований їхній бізнес та як він пережив російських окупантів.
Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки. Його представники не можуть лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП поділяє принципи, якими керуються підприємці в прагненні до зростання, тому редакція ділиться їх цікавими історіями. Ці історії – не про приголомшливий успіх та великі статки. Це історії про те, як закохані у свою справу українці розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться досвідом.
Як захоплення стало роботою. Історія створення квіткової ферми
Ідея бізнесу з вирощування квітів у Завальнюк виникла у 2018 році. Вона вирішила змінити щоденну офісну роботу на те, що “даватиме більше енергії”.
“Я все життя вирощувала квіти. Коли на Лазурному березі у Франції побачила, як їх там багато, то переді мною постало питання, чому ми з нашою родючою землею і м’яким кліматом нічого не вирощуємо, а все імпортуємо”, – згадує Юлія.
Вона вирішила вирощувати квіти для флористів. Цілий рік вони з донькою – теж Юлією – витратили на підготовчі роботи: відвідували виставки та голландські розплідники квітів, знайомилися з консультантами із сфери вирощування рослин.
“Сто кущів троянд у дворі – це не 30 тисяч півоній у полі. Це бізнес B2B, тому треба було вчитися. Мій досвід допоміг з точки зору організації бізнес-процесів, маркетингу, споживання, формування ціни”, – розповідає підприємниця.
Тоді ж прийшло розуміння, що такий бізнес не може бути маленьким, інакше собівартість продукції буде надто висока. Засаджувати великі ділянки одним сортом квітів теж було ризиковано: на той момент не було вичерпних уявлень про особливості їх вирощування в кліматичних умовах України.
Робота на фермі почалася у 2019 році. Тоді у її співзасновниць було 20 соток землі. Нині ферма має 4,5 га ріллі. Зазвичай там працюють пʼять-шість робітників. У період збору врожаю або підготовки ґрунту залучають сезонних працівників.
Труднощі квіткового бізнесу
Найбільшим викликом для створення квіткового бізнесу стала нестача знань. В Україні немає ресурсів, де навчають вирощувати квіти для флористів. Серед гравців на ринку є лише великі компанії на кшталт “Камелії” чи “Асканії-флори”.
Комплекс “Асканія-флора” розташований біля Києва. Загальна площа їхніх теплиць перевищує 22 га, у яких вирощують до 65 сортів троянд. Підприємство “Камелія” має 11 га зрошуваних теплиць із спеціальним освітленням, вирощує 39 сортів троянд, а також тюльпани, пеларгонії та цикламени.
Матері та доньці довелося вчитися будувати теплицю, робити в ній систему опалення, готувати розчин для квітів, доглядати за ними. Їм бракувало статистичних даних, необхідних для розуміння структури ринку. Наприклад, інформації про те, скільки яких квітів імпортується з Голландії до України.
Лише у 2020 році дослідницька компанія Pro-consulting випустила аналіз ринку квітів в Україні. Однак оприлюднені дані були надто загальні: вказувалися лише обсяги імпорту продукції в різні пори року. Що і звідки завозиться – досі невідомо.
“Це були виклики першого періоду. Вони не закінчуються і зараз, бо чим більше я знаю, тим більше розумію, що нічого не знаю. Що вищі в тебе вимоги до своєї продукції – то вищі вимоги до власних знань”, – наголошує мати.
Інформацію про квітковий ринок вона черпає з англомовних носіїв. “Такої кількості знань, як у Голландії, гадаю, немає в жодній країні. Голландці дуже відкриті в бізнесі, вони готові допомагати”, – додає співзасновниця Villa Verde.
Конкуренції в цьому бізнесі, запевняє жінка, не було на початку роботи ферми, немає її й досі. Причина – вузькоспеціалізований профіль діяльності.
Від гортензії до бузку: що вирощують на фермі
Розведення однорічних квітів – копітка робота. Розсаду важко вирощувати, бо вона може пропасти під час пересаджування в ґрунт або при заморозках. Розуміючи це, підприємниці зайнялися багаторічними культурами. “Ми перші в Україні почали вирощувати гортензію на зрізання в теплиці. Тоді, у 2019 році, про нас дізналися багато людей”, – розповідає Юлія.
Гортензія – популярна, але складна в перевезенні квітка. Аби вона прижилася в нових умовах, її слід транспортувати у воді. Гортензії великі і займають багато місця. Через ці особливості собівартість їх вирощування доволі висока. Спочатку на фермі були дві теплиці по 400 кв м, у яких вирощували 2 тис коренів гортензії.
У відкритому ґрунті посадили півонію. Перший урожай цих квітів зберуть лише через три роки, протягом яких рослину необхідно поливати, прополювати та обробляти від хвороб. Також на фермі висадили 500 кущів бузку.
“Це небагато за голландськими мірками, але багато за нашими. У нас бузок не прийнято купувати і робити з нього букети, бо не було постачальників, а голландський бузок – дуже дороге задоволення”, – наголосила Завальнюк.
До великої війни на фермі вирощували ранункулюс. Згодом в асортименті з’явилися нарциси – нині на території ферми ростуть близько 40 тис цибулин.
Як ферма пережила початок війни
До російського вторгнення співзасновниці Villa Verde почали готуватися заздалегідь: зробили запаси дизельного пального та пелетів для опалення.
Однак село, де розташоване господарство, опинилося в окупації. Пожежа під час одного з обстрілів знищила технічні приміщення, у яких працювали системи обігріву, клімат-контролю та водопідготовки. Там же лежали добрива й холодильне обладнання. Збитки сягнули 300 тис євро.
Від росіян Колонщину звільнили наприкінці березня 2022 року, однак наслідки пожежі на фермі почали ліквідовувати лише в липні.
Також по темі: Український мед з’явився на поличках супермаркетів Великої Британії
Через знищену під час окупації систему обігріву тепличні квіти замерзли. Залишки бізнесу врятували півонія та бузок – флористи купували все, що залишилося на фермі. Завдяки цьому обсяг продажів був на довоєнному рівні.
Улітку 2023 року обсяги продажів зросли, адже врожаю стало більше. На думку Юлії, важливу роль у цьому відіграв тренд на купівлю українського.
Зимових квітів на фермі зараз нема, адже в теплицях відсутнє опалення. У грудні-січні ферма піде на канікули, під час яких проведуть технічні роботи.
“Якщо в тебе є співробітники, ти за них відповідаєш і повинен придумувати їм роботу, щоб вони мали за що жити. Це може бути робота на кшталт почистити насіння, яке зібрали восени, підписати етикетки”, – пояснює Юлія.
Восени працівники очищують поля, садять і розмножують рослини. Сівба розсади перших квіткових культур почнеться в лютому. Тоді ж на фермі відкриватимуть рослини раннього цвітіння, які упаковували на зиму.
Узимку продажів немає, але витрати зберігаються. Вони компенсуються літніми врожаями. Скільки ферма заробляє на квітах, Завальнюки розкрити не захотіли.
Усі фото Дмитра Ларіна, УП