Нинішній неспокійний з погляду світової продовольчої безпеки рік – лише розминка перед наступним, по-справжньому кризовим. Такі прогнози лунають дедалі частіше, зокрема від Світового банку, ООН, функціонерів Світової продовольчої програми та експертів McKinsey.
Відкриття коридору в Чорному морі для українського зерна частково знизило цінову напруженість, але ніяк не вплинуло на те, що обсяги поточного українського врожаю суттєво впадуть – за деякими оцінками вдвічі. росія ж робить свій внесок у загальний хаос не лише війною, а й обмеженнями на постачання добрив.
Mind наводить 15 тез про світову продовольчу безпеку, які дають уявлення про масштаб кризи, що насувається.
Справа не лише у війні
Ще до вторгнення росії в Україну рівні цін на пшеницю та кукурудзу були на 40–50% вищими, ніж у середньому за останнє десятиліття.
Війна – дрова до вогню, що горів останні два роки.
Продовольча криза – це не коли «нема чого», це коли «дорого»
Продовольча криза пов’язана з доступністю, а не наявністю продуктів, заявляє ООН.
За даними FAO, світові ціни на продовольство в липні 2022 року були на 13% вищими, ніж рік тому. У найгіршому сценарії світові ціни на продовольство можуть підскочити ще на 8,5% до 2027 року.
Виробництво зерна – це не для всіх
Зерно у світі надходить переважно із шести регіонів вирощування, зокрема з України та росії, які разом виробляють приблизно 28% пшениці та 15% кукурудзи, що експортуються по всьому світу.
Приблизно 5% із 400 млн тонн зерна, що продаються у всьому світі, можуть здатися відносно невеликим показником, проте цього може бути достатньо, щоб серйозно порушити дворічний товарний цикл. Навіть відносно невеликий дефіцит створює потребу в нових контрактах і підриває впевненість у ліквідності ринку, що може спонукати деякі країни збільшити свої резерви.
Україна – тимчасово не житниця
За експертною оцінкою, врожайність в Україні цього сезону скоротиться на 35–45%.
McKinsey прогнозує, що врожай 2022–2023 років в Україні буде нижчий за базовий довоєнний рівень більш як на 30–44 млн тонн, через меншу посівну площу, меншу доступність ресурсів та військові ризики при збиранні.
Майбутній український урожай та експорт, імовірно, будуть найнижчими за останнє десятиліття.
У 2023 році відбудеться провал обсягів світової торгівлі зерном
Наступного сезону пропозиція зерна скоротиться. Це може призвести до дефіциту зерна у світовій торгівлі у 2023 році в розмірі від 23 млн до 40 млн тонн.
Найменший дефіцит можливий, якщо чорноморський експорт з України досягне порівнянних із довоєнними обсягів.
Більш песимістичний сценарій відображає те, що може статися, якщо українські порти залишаться частково заблокованими, ліквідність фермерів і доступ до сільськогосподарських ресурсів будуть обмежені, а посівні площі зменшаться.
У цьому випадку обсяги світової торгівлі зерном, ймовірно, скоротяться на 5–10% до III кварталу 2023 року через як короткострокові, так і середньострокові фактори.
Дефіцит зерна може відповідати річному раціону харчування до 250 млн осіб
Згідно з дослідженням McKinsey «Роздуми про глобальні проблеми продовольчої безпеки на тлі війни в Україні та раннього впливу зміни клімату», війна в Україні, зміна клімату та пандемія викликали логістичні обмеження, які можуть спричинити дефіцит зерна до 60 млн тонн до кінця 2023 року.
Найбільший прогнозований дефіцит є річним споживанням їжі 250 млн людей, що еквівалентно 3% населення світу.
Карта голоду – Африка та Азія
У країнах, які вкрай вразливі до зростання цін на продовольство і можуть сильно постраждати від підвищення цін, живуть понад 1,4 млрд осіб, або 18% населення світу. Найбільш високі ризики для Бангладеш, Ефіопії, Сомалі та Ємену, які залежать від імпорту зерна та мають низьку купівельну спроможність.
Якщо глобальний дефіцит продовжиться й країни вичерпають свої запаси, ця цифра може зрости приблизно до 1,9 млрд людей.
Відносно спокійними щодо продовольчої безпеки можуть бути жителі Китаю, США та країни Європейського Союзу.
Голод не любить города
Три чверті людей, які стикаються з голодом, живуть у сільській місцевості. Ресурси для існування більшості з них залежать від сільського господарства.
В Африці від голоду страждає чверть населення – переважна їхня кількість проживають у селах.
Ніхто не хоче ділитися
Дедалі більше країн намагаються захистити внутрішні ринки торговими обмеженнями. З початку війни до травня 2022 року було запроваджено приблизно 40 нових експортних заборон і вимог щодо ліцензування експорту
Всесвітня продовольча програма перейшла до формату фінансової допомоги замість продуктової
Всесвітня продовольча програма розширила свою діяльність із готівкою – тепер фінансові субсидії все частіше замінюють прямі постачання продуктів тим, хто голодує. Тільки за першу половину 2022 року ВПП доставила готівкою $1,6 млрд 37 мільйонам людей у 70 країнах.
Це робиться для того, щоб у країнах, де продовольство є, але подорожчало, зробити його доступним, а також щоб гроші, обертаючись усередині країни, підтримали економіку.
Готівка вже становить 35% глобального портфеля ВПП.
Раніше 50% своїх постачань пшениці та ячменю ВВП купувала в росії та Україні, проте перехід до грошової допомоги не пов’язують із фізичною недоступністю продовольства з Причорномор’я.
Криза на ринку добрив підживлює голод
Ціни на добрива зросли через рекордну вартість енергоносіїв, а потім як реакція на дії росії, на частку якої припадає близько 14% світового експорту добрив, і яка обмежила постачання.
Збитки подвійні: з одного боку добрива, що подорожчали, сприяють зростанню цін на продовольство, оскільки витрати перекладаються на споживачів.
З іншого – брак добрив і більш високі ціни на них призведуть до зниження врожайності в країнах, що сильно залежать від імпорту добрив, як-от Бразилія, і це ще більше зменшить світовий урожай.
Також низка країн використовувала українську аміачну селітру для виробництва високоякісних добрив. Нині цей ресурс недоступний.
Посухи з нами надовго
Відповідно до звіту ООН «Посуха в цифрах 2022» посухи становлять лише 15% стихійних лих, але на них припадає 45% смертей, пов’язаних із природними катаклізмами, зокрема смерть від голоду. Посухи прямо й опосередковано вбили близько 650 000 людей з 1970 по 2019 рік.
З 2000 року кількість і тривалість посух збільшилися на 29%, завдавши глобальних економічних втрат на $124 млрд.
Найбільше посухи впливають на Африку – за останні 100 років тут було зареєстровано понад 300 випадків, що становить 44% від загальної кількості посух у світі. За останні 20 років в Африці сталося 134 посухи, 70 з яких – у східній частині континенту.
У Європейському Союзі в середньому щорічно 15% площі суші та 17% населення страждають від посухи.
Усього з 2000 до 2019 рік від посухи постраждало понад 1,4 млрд людей. Це робить посуху другим за величиною лихом після повені. У 2022 році понад 2,3 млрд людей зіткнуться з нестачею води; до 2050 року посухи можуть торкнутися понад трьох чвертей населення світу, і, за оцінками, 4,8–5,7 млрд людей житимуть у районах, які страждають від нестачі води, принаймні один місяць на рік, порівняно з 3,6 млрд сьогодні.
Посуха завдає відчутних збитків сільському господарству. Наприклад, внаслідок посухи в Австралії загальна продуктивність сільського господарства впала на 18% із 2002 по 2010 рік.
Щорічно через посуху та спустелювання втрачається близько 12 млн гектарів землі.
Продовольча криза = політична нестабільність
Історично перебої з постачанням у продовольчій системі призводили до інфляції, зниження фінансової стійкості та недоїдання, а в деяких випадках – до періодів політичної нестабільності та насильства. Наприклад, продовольча криза 2010–2011 років сприяла «арабській весні».
Що робити?
У звіті McKinsey містяться такі базові рекомендації щодо протидії продовольчій кризі:
- убезпечити чорноморські логістичні маршрути та максимально наростити експорт через них;
- зменшити торгові обмеження та звільнити буферні запаси; щоб збалансувати глобальну пропозицію, окремим країнам необхідно збільшити пропозицію зерна, що торгується на світовому ринку;
- надавати фінансову допомогу найбільш постраждалим районам та населенню.
Навіть за найгірших розкладів Україна забезпечить себе базовими продуктами харчування
Прогнозоване зниження врожаю, навіть якщо прийняти за основу найпесимістичніші оцінки в 40%, не несе загрози безпосередньо внутрішньому українському ринку – воно позначається лише на обсягах експорту.
Довоєнне надвиробництво базових культур (по пшениці – втричі, по кукурудзі – уп’ятеро, олії споживалося до 10% від виробленого) дозволяє твердо прогнозувати самозабезпечення навіть у військових умовах – і це без урахування міграції за кордон, яка суттєво скоротила внутрішній попит.
лідкуйте за нами в соцмережах
Facebook https://www.facebook.com/bizagro
Telegram https://t.me/bizagro
Читайте також
З українських портів сьогодні вирушило 10 суден із продовольством