Українські аграрії експортують зерно за цінами, що в рази нижче світових, ухиляючись від сплати податків.
Про це пишуть Українські Новини, з посиланням на матеріал журналістки Юлії Самаєвої в матеріалі на сайті видання “Дзеркало тижня”
“Мало того, що українська пшениця — найдешевша в світі, так ще й гроші від її продажу “осідають” не в Україні, позбавляючи державу частини податків і валютної виручки”, – пише журналіст.
Самаєва підкреслює, що чимало української пшениці продається по 100, а то й по 50 дол. за тонну, хоча світові ціни перевалюють за 300 доларів.
Причому кінцевим споживачам зерно дістається за ринковими цінами, а марже залишається компаніям посередникам, які частіше всього повʼязані з самими експортерами.
Одна група експортерів – це світові трейдери або компанії-гіганти на кшталт «Кернелу». Більшість з них продають зерно через повʼязані Швейцарські компанії, бо податкові умови там привабливіші ніж в Україні і на великих обсягах економляться значні суми.
Самаєва підкреслює, що ціни через Швейцарію не найнижчі і випадків продажів по 50-100 доларів там немає.
Читайте також:
АМКУ дозволив Namsen Limited Веревського отримати понад 50% акцій холдингової компанії “Кернела”
Посівна кампанія-2023: як аграрії почали сезон і чи загрожує Україні дефіцит продуктів
«До світових гігантів є чимало питань, але ще більше їх до вітчизняних трейдерів, адже це українські компанії, які свідомо роблять усе, аби сплатити країні, навіть під час війни, якомога менше податків», – підкреслює журналістка.
В матеріалі описаний конкретний приклад поставок нашої пшениці до Бангладеш. Серед глобальних трейдерів важко було не помітити невідому компанію AGRI1 TRADING. Вона зареєстрована у Великій Британії, один акціонер, статутний капітал аж 100 фунтів, дата реєстрації — 26 липня 2022 року, тобто через чотири дні після підписання у Стамбулі «зернової угоди». Власниця і директорка компанії — українка Надія Нагаєва.
“Що цікаво, за нашими даними, ми продавали пшеницю в Бангладеш у середньому по 198 дол. за тонну, тобто вдвічі дешевше від середньоринкової, поставок дорожче 300 дол. узагалі не було. Але від британської компанії українки Нагаєвої до Бангладеш завозилася пшениця вже за цілком ринковою ціною у 363 дол. за тонну», – описує цінові схеми журналістка.
Третій тип продажів – відверте шахрайство з фіктивними компаніями.
«Так, вічно жива схема із відкриттям компаній на фунтів і загублені паспорти. Це історії про відвертий кримінал, коли зернотрейдингом займаються компанії, мета яких проста — продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютної виручки. Це буквальне вимивання грошей із країни у найскрутніші для неї часи», – йдеться в статті.
За інформацією Самаєвої урядовці готують низку змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», плануючи впровадити мінімальну експортну ціну на зернові, прив’язану до біржової ціни на глобальному ринку, та трохи відкоригувавши умови зобов’язань із повернення валютної виручки.
Але журналістка вважає ці заходи недостатніми, бо вони по-перше плануються тільки на період воєнного стану, а також вирішує тільки проблему трансфертного ціноутворення, а не відвертих податкових махінацій.
Все про агробізнес в соцмережах Facebook та Telegram