Віталій Кром із Новгорода-Сіверського – засновник торгової марки «Сіверські меди». У його асортименті питний мед і лавандовий, і горіхи в меду, і крем-мед… А ще Віталій – один-єдиний в Україні, хто успішно сушить ягоди і фрукти в меду. Цікаво, правда ж?
Від задуму – до торгової марки
Усе, що відбувається у нашому житті, люди, котрі зустрічаються на нашому шляху, знайомства – аж ніяк не випадкові. Пам’ятаєте, півтора місяці тому у нас, у Коропі, ярмарок благодійний відбувся, де серед усього ще й медової продукції чимало було. Левова частка якої із Новгорода-Сіверського до нас приїхала. Віталій Кром в інтернеті побачив анонс цієї події і сам запропонував поміч. Каже: «Передам». Але передати не вдалося, тож погрузив своє медове добро і подався до Коропа. Коропчани і медом із Віталієвої пасіки змогли поласувати, і справжнього питного меду скуштувати, ще й цілющі властивості крему для тіла із воску на собі випробувати. А всі вторговані за медову продукцію гроші на допомогу ЗСУ пішли.
Тож хто такий Віталій Кром? Як з’явилися його «Сіверські меди»? І чому для чоловіка вкрай важлива допомога нашій армії, розпитали у пана Віталія. Та вже на першій хвилині телефонної розмови мусили перервати спілкування: до Віталія з Укрпатенту зателефонували. «Чому?» – відразу назріло питання після відновлення нашої розмови.
– Ще у 2019 році я подавав заявку на реєстрацію торгової марки «Сіверські меди», і лише сьогодні (10 серпня, – авт.) її зареєстрували. Ось така довга процедура, – пояснив пасічник.
Почну з того, що родове коріння у Віталія Крома – із Понорниці, де батько народився. До речі, любов до бджіл, мабуть, закладена генетично, бо ж у прадідуся Віталія була найбільша пасіка на всю Понорницю (принаймні, так йому дядько розповідав).
Бджолами, пасікою пан Віталій почав займатися років чотирнадцять тому. Спочатку мав лише два вулики. Потім ще докупив. І з кожним роком пасіка лише росла. Був такий період, коли й 40 вуликів його пасіка нараховувала. Нині їх у Віталія – двадцять.
– І коли меду ставало все більше і більше, почав думати, що ж із ним робити. Варіантів небагато було: чи здавати гуртом, тобто дешево, або треба було придумати, як його з розумом продавати, за нормальну ціну, – почула, як зароджувалася ідея медового бізнесу. – Було зрозуміло, що трилітровими банками продавати мед – це не вихід. Та й коли людина купує мед, вона має знати, звідки він, тому прийшла ідея зробити етикетку. Перший рік писав просто, що мед із пасіки Віталія Крома. Але це все було не те, не гарно, тож вирішив, що треба придумувати назву своїй продукції. Так і з’явилися на світ «Сіверські меди». Їздив по виставках, зібраннях пасічників, побував у торгово-промисловій палаті, надивився, як люди працюють, набирався досвіду, нових ідей. Кілька років тому ще й у Боярці здобув професію пасічника.
Якщо більшість пасічників лише медом із власної пасіки торгує, то у Віталія чималий асортимент товарів. Він і медовуху робить, і квас, і пиво. Навчився і крем для тіла на основі бджолопродукції виготовляти. Справжня насолода для гурмана – горішки в меду, а від крем-меду і за вуха не відтягнеш.
– Мед – це такий продукт, який має бути на столі щодня у кожного. Саме на столі він має стояти, а не десь там, у холодильнику чи шафці, приміром. Ним не потрібно лікуватися, бо ж мед – це не ліки, – пояснює пасічник. – Щоб відчувати себе здоровим, його треба їсти кожен день, а не тільки тоді, коли захворів. Усі мої знайомі, котрі відмовилися від цукру і перейшли на мед, перестали хворіти. А ще і дітей треба обов’язково привчати їсти мед, якби це складно деколи не було. Таким варіантом є ягоди чи горіхи в меду або ж крем-мед із какао. Діти таке люблять.
Ягоди за новою технологією
А чули ви про ягоди і фрукти, котрі в меду сушаться? Думаю, небагато хто знає, які вони на смак. Варто сказати, що вони не лише надзвичайно смачні, а ще й дуже корисні. Що ж це за делікатес – ягоди, сушені медом?
Сушити ягоди та фрукти у меду Віталія спонукав пасічник-винахідник Юрій Гуслій, який робить промислове обладнання для бджолярів. Один із його винаходів – спеціальна сушарка «Еврика», яка і сушить фрукти медом.
– Технологія полягає в тому, що фрукти заливаються медом, зверху кладеться штучний сот і все продувається повітрям. Це можна порівняти з вуликом, коли бджоли нанесли нектар, а потім вентилюють його, видаляючи вологу, – ділиться секретами виробництва Віталій. – Мед забирає вологу в ягід, а потім і сам висушується. Цю технологію я теж хочу запатентувати, бо ж ніхто, крім мене, цим успішно не займається.
Поговоривши про технічну частину процесу, перейшли і до смаку та користі такого продукту.
– Такі ягоди корисніші від сушених чи варення. По-перше, тут відсутня термічна обробка. Не використовується цукор, як при варінні варення. А ще ягоди, котрі просто сушаться, окислюються на повітрі, через що втрачають свої властивості. А при медовому сушінні всі корисні властивості ягід і фруктів у меду залишаються.
Медовуха за рецептом діда Соломки
Цілу лекцію пан Віталій може прочитати і про медовуху, тобто питний мед, її історію, технологію виготовлення. Мабуть, у більшості при згадці слова «медовуха» з’являється асоціація з міцним алкогольним напоєм, простіше кажучи, з медовою самогонкою. У цьому і я була переконана. Та виявляється, медовуха – це медове вино, котре робиться шляхом живого бродіння. А ще питний мед – це напій із давньою історією і його віками робили на Поліссі.
– Спочатку медовуху сам робив, користуючись інформацією з інтернету. Усе експериментував. Але щось виходило не те. Тому вирішив їхати набиратися досвіду із виготовлення питного меду до діда Соломки, котрий під Баришівкою за Києвом живе, – розповідає новгород-сіверський пасічник і пояснює, хто ж це за знавець справ бджолярських – Василь Соломка. Це великий пасічник, який понаписував купу книг для бджолярів. А ще він проводив майстер-класи з медоваріння. І тільки після навчання у нього я зрозумів, що ж робив не так, у чому мої помилки, чому ж не виходив мій питний мед. Коли ж приїхав додому і зробив так, як вчив дід Василь, у мене все вийшло з першого разу. Тож я повіз свою медовуху на дегустацію до Василя Соломки і почув вердикт: «Достойні меди. Можна пити і людей пригощати».
Свою високу оцінку питному меду дали й академіки-винороби, друзі Віталія Крома. До речі, пасічник із Новгорода-Сіверського – голова гільдії медоварів Чернігівської області.
Поділився Віталій тим, звідки у нього з’явилася ідея робити ще й крем для тіла.
– Їздив я на і на курси апітерапії. Зустрічався з корифеями бджолярства. Зрозумів, що у бджільництві – усе корисне. Тож усі свої знання вклав і у виготовлення крему. Його властивості перевірив на рідних, друзях. У кого нема алергії на бджолопродукцію – позитивно відгукуються про крем.
Допомогає Збройним Силам
Чи можна на двох десятках вуликів зробити медовий бізнес? Звичайно ж. Але цим треба займатися, шукати новинки, експериментувати, упевнений Віталій. Та й допомога держави не завадить. Бо ж за малим і середнім бізнесом, особливо з крафтовим виробництвом, – майбутнє. Та поки у нас в Україні лобіюються інтереси великого бізнесу з його мільйонами, малий же бізнес самотужки бореться за місце під сонцем.
Своїми знаннями, досвідом Віталій Кром залюбки ділиться з тими, хто хоче знати і робити. Агітує і друзів-пасічників медовуху, приміром, робити, обіцяє й навчити. Бо ж, зізнається, це набагато вигідніше, ніж просто оптом мед здавати. Тож Віталій поділився своїми секретами продажів.
– Аби купували продукцію, вона має бути по кишені пересічній людині. Звичайно ж, це має бути і смачно, і гарно виглядати. До війни багато клієнтів у мене було у самому місті. Купують мою продукцію люди з усієї України, бо ж рекламую і в соціальних мережах. Та найчастіше працює так зване народне радіо: коли хтось взяв на пробу, сподобалося, знайомим розповів, вони теж замовили. З роками я вже «обріс» постійними клієнтами. Була в мене фірма- клієнт, котра для всіх своїх працівників на подарунок замовила лавандовий мед, – розповідає. – А ще до війни моя пасіка і моя продукція були частиною «Дороги смаку Чернігівщини» – програми, котра при обласній раді діяла. Багато туристів їхало з Новгорода-Сіверського із моїми медами. Зараз, зрозуміло, туристів нема.
– Знаю, що левову частку від уторгованого меду ви віддаєте на підтримку ЗСУ.
– У мене дитина воює, багато моїх друзів, знайомих теж. То ж хіба можу по-іншому, – відповів Віталій. – Чесно, не підраховував, скільки грошей віддаю. Багато… Не шикуємо зараз, звісно, але на прожиття вистачає.
– А син ваш – військовий, контрактник? – від розмов про пасіку до особистого перейшли.
– Він з першого дня записався до тероборони Києва. Це був його вибір, ніхто сина і не пробував відмовляти, – говорить батько про свого захисника. – Був і в Ірпені. Зараз Харків захищає.
Як і багато хто, Віталій Кром мав багато планів із розвитку свого медового бізнесу. Але ж широкомасштабна війна змінила все. Та пасічник не падає духом. Так само працює, експериментує, рекламує і продає свої меди. І наголошує, що від своїх планів не відмовляється, а реалізовуватиме їх після Перемоги.
Джерело: газета “Нові горизонти” від 18.08.2022, Ірина БОРОВСЬКА Фото із сімейного архіву
Слідкуйте за агроновинами в соцмережах
Facebook https://www.facebook.com/bizagro
Telegram https://t.me/bizagro
Читайте також:
В Україні розпочалися солодкі жнива