Українські аграрії наближаються до календарного «екватора» посівної під урожай 2023 року. Фактичний результат польових робіт значно відстає від торішнього навіть із корекцією на те, що частина площ від самого початку не планувалася до обробки через окупацію, близькість до фронту або забруднення вибухонебезпечними предметами.
Станом на першу декаду жовтня у всіх областях засіяно 1,2 млн га. Для порівняння, на 11 жовтня 2021 року цей показник становив 4,73 млн га, тобто вчетверо більше. Найбільший прогрес цьогоріч відзначається на Тернопіллі, де вже пройшла сівба на 32 000 га або 41% від плану.
Що, крім очевидного – війни, призвело до такого плачевного результату, чи є шанси його виправити, і які основні больові точки аграріїв, – розбирався Mind.
Наскільки сильно прогнози розійшлися із реальністю? Поточна динаміка гірша за прогнозну, оскільки план виконаний лише на 26% виходячи з очікуваної площі в 4,56 млн га. Роком раніше аграрії на початку жовтня вже засіяли 60% від прогнозу 7,8 млн га.
Фактично, скорочення площ під озимими може бути навіть більшим, ніж загальногалузева тимчасова втрата: 40% проти 30%. Тобто нинішні показники песимістичні навіть з урахуванням зниженої для галузі планки.
Причин безліч, але основних дві – погода та гроші.
Кому найсильніше нашкодили зливи? Кінець серпня та вересень видалися на диво складними для польових робіт, а за деякими показниками – історично несприятливими. У середньому звичний сільськогосподарський цикл змістився на два тижні.
За даними Гідрометцентру, середня вереснева кількість опадів у більшості областей становила 128-198% норми (55-99 мм), а у Житомирській, Рівненській, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях цей показник перебував у діапазоні від 201% до 233% норми (115-175 мм). Відносно сприятливою була погода в Одеській, Херсонській та Запорізькій областях, де місячна кількість опадів була близькою до норми (34-41 мм). Але на загальну картину це мало вплинуло через випадання частини площ із аграрного обороту у двох останніх регіонах.
На метеостанціях Хуст та Ужгород (Закарпатська обл.) та Івано-Франківськ, де за місяць випало 217, 180 та 194 мм опадів, на 11, 37 та 22 мм відповідно було перевищено найбільшу кількість опадів за вересень за період спостережень з 1961 року. На деяких метеостанціях (Ужгород та Чортків) було зафіксовано максимуми за всю історію спостережень.
Дощова погода впливає не лише на темпи посівної, а й уповільнює збирання кукурудзи та соняшника. Тобто навіть коли погода дозволить, спочатку потрібно буде зібрати нинішній урожай, перш ніж взятися до сівби наступного. Минулого року осінні погодні умови, навпаки, були надсприятливими, що значною мірою дозволило сформувати близький до рекордного озимий клин.
Однак погода – не єдиний галузевий чинник, який разюче відрізняється цього сезону (Mind, звісно, виносить за дужки війну).
Як аграріям довелося перебудовувати фінансову модель? Основний ресурс для проведення осінньої посівної кампанії аграрії отримували від продажу урожаю. Цьогоріч через блокаду портів зерновий ринок рекордно знизив активність, а затоварення спричинило обвал цін. Часткове відновлення експорту відбулося лише у серпні – надто пізно, щоб сформувати ресурс до початку польових робіт.
Формат товарних кредитів – надання дистриб’юторами ЗЗР, добрив, насіння з розстрочкою на сезон до збору врожаю – також майже не актуальний. Постачальники, не розуміючи перспективи та не ризикуючи планувати на рік наперед, масово переходять на умови 100% оплати. Тому осіння посівна проходить за умов «затягнутих пасків» та жорсткої економії всіх можливих ресурсів.
«Зараз практично немає можливості закупитись повністю, викласти весь кеш на стіл», – каже Дмитро Скорняков, директор холдингу HarvEast в ефірі проєкту «Ціна Держави». І додає, що економія на технологіях неминуче виливається у скорочення врожайності: «Ми [українські компанії] почнемо відставати від наших [світових] конкурентів».
Тренд економії на інтенсивності виробництва набирає обертів і посилиться до лютого-березня, коли настане час для весняної посівної кампанії. Як прогнозують постачальники ресурсів для АПК, наступного року інвестиції у гектар знизяться на 5-7% у доларовому еквіваленті.
Бути надто ощадливими аграріїв змушує знижувальний ціновий тренд, який спостерігається на сільгосппродукцію вже п’ятий місяць поспіль. «У наступному сезоні ціни на коммодіті будуть нижчими, ніж цього року», – упевнений Скорняков.
На тлі зростання витрат на агровиробництво та відсутності ліквідності такий прогноз звучить як вирок. Усе це формує доволі песимістичні очікування щодо майбутнього врожаю.
Чого чекати від урожаю-2023? В останньому довоєнному році Україна зібрала врожай у 106 млн тонн. Такі чи навіть порівнянні цифри будуть неактуальні ще кілька років. Консенсусний експертний прогноз урожаю поточного року становить 55 млн тонн. Mind раніше писав, чому офіційні очікування чиновників на рівні 67 млн тонн неадекватно завищені.
При цьому ситуацію на полях дуже складно звести до спільного знаменника. У різних областях вона неабияк відрізняється – у тому числі, за параметром стабільності. І хоча на 100% прогнозувати роботу не може ніхто, але господарства на заході країни демонструють велику впевненість – аж до готовності розширювати посівні площі.
Навіть якщо справдиться мінімальний прогноз обсягу врожаю в 55 млн тонн, він може виявитися відмінним результатом порівняно з майбутнім сезоном, перспективи якого починають акуратно аналізувати учасники ринку.
Скорочення посівних площ на тлі зменшення інтенсивності виробництва можуть генерувати обсяг врожаю, який був актуальний 10-15 років тому – 46 млн тонн або навіть менше. Зазначимо, що цього обсягу все одно достатньо для покриття внутрішніх потреб України, особливо з урахуванням відтоку людей з країни.
Однак зміниться і структура врожаю: продовольчі культури неминуче скоротяться на користь технічних. Це видно вже на прикладі осінньої посівної, де площі під ріпаком практично відповідають минулорічним, але відбувається скорочення посівів колосових зернових – пшениці та ячменю. Озима пшениця якщо й сіється, то з технологічною метою – на насіння, а не для споживання. Також цілком реально, що частина земель просто залишиться під парою.
Наступного року найдраматичніше зниження площ відбудеться під кукурудзою, прогнозують учасники ринку. Ця культура дорога у виробництві та доопрацюванні, зберіганні, а ціни на неї залишають бажати кращого. При цьому технічні культури виглядають відносно привабливо за ціною, що забезпечить їм місце на полі.
Ще один чинник, який змінює перелік культур на українських полях, – перспективи експорту.
Як і кому продати все те, що все ж таки виростимо? Повноцінний експорт – запорука та необхідна умова роботи українського АПК, більше половини обсягів продукції якого до війни скеровувалося на зовнішні ринки. Блокада портів не лише позбавила аграріїв виручки, а й призвела до затоварювання ринку та перевантаження потужностей.
Сухопутні західні кордони продовжують відігравати важливу і часом ключову роль зовнішньої аграрної торгівлі навіть після відкриття портів, що формує крен у географічній структурі експорту.
Основними ринками збуту української агропродукції останніми роками були чотири регіони – країни Азії, Європейського Союзу, Африки та СНД. У 2022 році спостерігається зростання вітчизняного агропродовольчого експорту лише до Євросоюзу, який випередив багаторічного лідера – Азію. «Частка ЄС збільшилася з 28% минулого року до 52% цього року. За вісім місяців 2022 року європейські країни закупили українського продовольства на $7,029 млрд», – каже Микола Пугачов, заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки».
Визначальними позиціями у товарній структурі вітчизняного агропродовольчого експорту залишаються зернові та олійні культури, рослинні олії та жири, залишки та відходи переробної промисловості, а також м’ясо та субпродукти. Їхня сукупна частка в аграрному експорті становить близько 88%.
Простіше кажучи, європейський ринок більш привітний до українського ріпаку та соняшника. А ось кукурудзу та ячмінь переважно купував Китай, який став на невизначений час недоступним.
Хороша новина у тому, що обсяги експорту відновлюються. Так, за даними Державної митної служби, експорт продукції АПК в січні-серпні 2022 року склав $13,56 млрд. Це на $1,579 млрд – тобто на 10% – менше за відповідний показник за вісім місяців 2021 року. Частка агропроду в загальному експорті становить близько 47%.
У вересні за рахунок активізації морської торгівлі аграрний експорт ще більше розігнався і досяг довоєнних 7 млн тонн. На аграрні категорії у зовнішній торгівлі припало 62% вартості та 71% обсягу експорту.
Слідкуйте за нами в соцмережах
Facebook https://www.facebook.com/bizagro
Telegram https://t.me/bizagro
Читайте також
З українських портів за день відправили майже 200 тис. тонн продовольства