Члени Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття зараз активно готуються до реєстрації географічного зазначення «Вина Срібної Землі». Це важливий крок для закарпатських виноробів, який свідчить про готовність розвиватися, вдосконалюватися та працювати за європейськими правилами.
Система географічних зазначень — це законодавчо захищені схеми якості, які ідентифікують походження продукту з певної території, країни, регіону або місцевості. Вони мають сенс тоді, коли географічне походження продукту впливає на його особливу якість, репутацію, смак та інші важливі характеристики.
Підтримка локальних виробників вина – це підтримка місцевої економіки. Купуючи місцеве вино, ми сприяємо розвитку сільських господарств, збільшуємо робочі місця та сприяємо сплаті податків, як результат розвитку місцевого господарства та громади, пише «Турінформ Закарпаття».
За що сплачує покупець, купуючи локальне вино приватних виноробів Закарпаття?
Теруар. Місцеве вино відображає місцевий теруар, тобто унікальний характер ґрунту, клімату та природних умов в конкретному регіоні, насамперед це частина Ужгородського, Мукачівського, Берегівського та Хустського районів Закарпаття. Ця деталь надає вину неповторну смакову палітру та ароматичні якості, які неможливо відтворити деінде.
Автентичність. Місцеві виробники вина використовують традиційні методи виноробства, які отримали у спадок та передаються поколіннями. Кожна пляшка є продуктом їхньої експертизи та старанної роботи.
Унікальність сорту. Переважно локальні винороби вирощують виноград аборигенних, незвичних масовому покупцю сортів винограду, які не є типовими для глобальних ринків. До прикладу, тут пропонують вино з таких сортів винограду, як Черсегі, Бакатор, Іршаї Олівер, Леанка, Липовина тощо. Це надає вину неповторну смакову історію, а споживачу – новий досвід.
Покоління. Місцеві виробники вина часто працюють на спадщині своєї родини. На цих схилах, землях їх прадіди робили те ж саме, займались виноградарством та виготовляли вино. Купуючи їхні вина, ми підтримуємо цю традицію та спадок, а також допомагаємо забезпечити майбутнє поколінь.
Робота вдома. Локальні виробники вина вкладають свою душу та працю в кожну пляшку, виробляючи вино власноруч. Ми платимо за ручну працю та особистий підхід до виробництва сонячного напою.
Усі ці аспекти додають вартості та особливості місцевим винам, роблячи їх бажаними не лише через смак, але й через їхню історію та важливу роль у збереженні місцевої культурної спадщини Закарпатської області.
Також по темі: Перший дегустаційний конкурс “Вина Срібної Землі” підкреслив потенціал закарпатських виноробів
Географічне зазначення локального вина вкрай важливе з багатьох причин:
- Вираження місцевого теруару. Географічне зазначення свідчить про те, що це вино зроблене в конкретному регіоні з унікальними географічними характеристиками, такими як клімат, ґрунти та місцеві особливості. Це надає вину унікальний смак та аромат, які притаманні саме цій території.
- Захист від підробки. Географічне зазначення захищає ім’я та якість вина від підробки. Це дозволяє споживачам впевнено купувати місцеве вино, знаючи, що вони отримують аутентичний продукт.
- Підтримка місцевої економіки. Виноробство, підпорядковане географічному зазначенню, сприяє розвитку місцевої економіки. Це створює робочі місця та сприяє економічній стабільності регіону.
- Популяризація регіону. Географічне зазначення робить певний регіон відомим через його вино. Це може привернути туристів та інвесторів, що в свою чергу сприяє розвитку туризму та інфраструктури.
- Збереження традицій. Зазначення вина за місцем походження допомагає зберегти традиції виноробства та виноградарства в конкретному регіоні. Це сприяє поколінням виробників вин та допомагає підтримувати культурний спадок.
Отже, географічне зазначення має величезне значення для локального виноробства та виноградарства, дозволяючи цим галузям розвиватися, захищати якість та виражати неповторний характер місцевості.
Що потрібно знати про географічні зазначення?
Систему географічних зазначень розробили у 20-х роках минулого століття, щоб уникнути негативних наслідків індустріалізації в Європі. Це був час, коли активно нарощували промислове виробництво харчів. Масовість і здешевлення технології виготовлення ставили під загрозу існування малих виробників, котрі створюють продукти за традиційною технологією і з автентичним смаком. Щоб захистити їх, розробили систему географічних зазначень.
Географічні зазначення мають 3 основні схеми якості:
- Protected designations of origin (PDO) – назва місця походження. Продукти з PDO повинні бути тісно пов’язані з місцем їхнього виробництва. Всі етапи виробництва кінцевого продукту мають відбуватися в конкретному регіоні.
- Protected geographical indications (PGI) — географічне зазначення. Щоб отримати сертифікації продукту з PGI у конкретному регіоні, має відбуватися хоча б один з етапів виробництва продукту.
- Traditional speciality guaranteed (TSG) — традиційна гарантована особливість. Ця схема якості захищає традиційні аспекти виробництва продукту, наприклад, рецепт або склад, без прив’язки до конкретного географічного регіону.
Завдяки системі географічних зазначень споживачі сьогодні мають доступ до якісних традиційних продуктів, а їхні виробники — змогу вести господарську діяльність, розвиватися та захищати свої права.
Географічне зазначення (ГЗ) — це знак якості для традиційних продуктів, а також потужний поштовх до економічного, культурного та екологічного розвитку. З економічного погляду ГЗ дають змогу виготовляти продукцію з доданою вартістю, розвивати мале регіональне підприємництво і виходити на нові ринки збуту.
З екологічного погляду ГЗ дають змогу зберегти біорізноманіття. Розвиток системи ГЗ для України є важливою частиною економічного відновлення, євроінтеграційного процесу та розвитку громад.
Першим захищеним продуктом став французький сир Рокфор — його технологію запатентували у 1925 р. і прив’язали виробництво до конкретної території. Відтоді система географічних зазначень почала активно розвиватися і розповсюджуватися всію Європою.
Наприкінці 2019 р. першим українським продуктом, який отримав право на використання географічного зазначення, став сир «Гуцульська овеча бриндзя». Сьогодні, окрім нього, таке право мають також сир «Гуцульська коров’яча бриндза» і «Мелітопольська черешня».