Головне

Аграрна логістика: морський експорт – під прицілом російського саботажу, а наземний – збурює Європу

За рік структура, формат і географія експорту сільгосппродукції зазнали радикальних змін, до яких галузь лише починає адаптуватися. Чому вони не остаточні?

До 2022 року 90-відсотковий показник експорту однієї з головних товарних категорій України через море стимулював мільярдні інвестиції у створення портової інфраструктури для перевалки продукції АПК. Планомірно, у міру зростання врожаїв, обсяг яких на момент повномасштабного вторгнення наближався до 100 млн тонн (сумарно олійні та зернові) зростала і ємність портових потужностей. Розширення морської інфраструктури диктувала географія експорту – в останній довоєнний рік 30% зовнішньої аграрної торгівлі припало на Китай, і вона могла бути забезпечена лише морем.

24 лютого 2022 року всі ці блискучі показники обнулилися.

Військова блокада Чорного й Азовського морів унеможливила морський експорт. Виробники виявилися замкненими на внутрішньому ринку, що стрімко зменшується через окупацію частини площ і відплив людей за кордон, із  запасами зерна в більш ніж 20 млн тонн і перспективами нового врожаю. У свою чергу держава одночасно втратила 40% валютної виручки, яку генерував аграрний експорт, і постала перед кризою основної галузі національної економіки, втрачаючи близько $170 млн щодня через блокаду портів. Щоправда, станом на березень 2022 року ці проблеми не виглядали першорядними.

Минув рік.

Україна вийшла на щомісячні показники експорту зерна, порівнянні з довоєнними (6 млн тонн) і проводить уже другу посівну в умовах воєнного часу. А аграрний експорт наростив свою частку в структурі зовнішньої торгівлі, перевищивши 52% проти 46% у 2021 році. При цьому галузь усе глибше занурюється у кризу та скорочує обсяги виробництва.

Mind проаналізував – як зуміла трансформуватись аграрна логістика та чому хороші новини у цій сфері можуть стати рідкістю.

Чому блокада саме морського аграрного експорту виявилася настільки принциповою та болісною? Море забезпечувало 90% експорту аграрних категорій і 75% – загальнонаціонального. Через морпорти 2021 року було експортовано 49,8 млн тонн зернових. Це більше, ніж робить для власних потреб абсолютна більшість країн Європи. Жодні альтернативні шляхи в коротко- та середньостроковій перспективі не можуть забезпечити логістику настільки колосального обсягу.

За оцінками GMK Center, за обсягом перевалки зерна частка довоєнних портів становила 95,6%, олії – 90,2%.

На старті повномасштабного вторгнення інвесткомпанія Dragon Capital оцінювала прямий вплив «фактора портів» на негативну динаміку ВВП України 2022 року в 5% залежно від того, чи будуть вони відкриті та в якій перспективі.

Але ж в Україні два моря, чому ж перекрито всі канали? Тому що порти розташовані на Півдні країни, тобто в регіоні, який був об’єктом активної військової експансії.

Порти «Маріуполь», «Бердянськ», «Скадовськ» та «Херсон» були окуповані протягом першого місяця. Деокупація Херсона не змінила ситуації щодо місцевого порту, оскільки ворог продовжує його прострілювати, як і все місто загалом.

Судноплавство з портів Великої Одеси блокує ВМФ росії та мінна небезпека.

Порт Миколаєва залишається в зоні обстрілів через незакрите питання Кінбурзької коси.

«На плаву» з першого дня вторгнення залишалися дунайські порти – «Усть-Дунайський», «Ізмаїл» та «Рені», перевалка через них зросла в рази. За період свого випадкового домінування ці порти акумулювали ресурси для модернізації. І зараз опрацьовують та реалізують програму розширення потужностей, зокрема днопоглиблення. Потенціал їхньої перевалки – 2 млн тонн.

Але ж окрім моря є ще й залізниця та автотранспорт? Головна складність у реалізації цього маршруту – різна ширина колії. Зараз Україна та сусідні європейські країни наблизилися до створення моноформату (за неофіційною інформацією, це буде Львівський напрямок).

Проте весь сезон залізнична логістика була утруднена необхідністю зміни колісної пари. Це призводило до величезних черг вагонів на кордоні, а також корупції при їх виділенні та визначенні черговості. Нагадаємо, що в Європі ширина залізничної колії становить 1435 мм, тоді як в Україні – 1520 мм.

Загалом в Україні є 13 вантажних прикордонних переходів із країнами Європи з добовою потужністю з прийому вагонів 3422 одиниць рухомого складу, або 222 000 тонн вантажів. Найбільша пропускна спроможність, де можна переставити до 75 вагонів на добу – на кордоні України з Угорщиною; на кордоні з Румунією показник становить 70 вагонів; Польщею – 61 вагон.

Щодо вантажівок із зерном, то для автомобільного транспорту проблема черг стояла ще гостріше – інфраструктура, зокрема й побутова, придунайських портів не була розрахована на таку кількість, тому збитки від очікування були доповнені гострим соціальним фактором. Повідомлялося, що як мінімум один водій помер, перебуваючи на спеці в багатодобовій черзі.

Проте у 2022/2023 маркетинговому році Україна експортувала 38,8 млн тонн зернових і бобових.

Але ж у липні 2022 року експорт зерна морем було розблоковано в рамках Зернової угоди? Так, завдяки декларативному сприянню ООН і реальному лідерству президента Туреччини Реджепа Ердогана експорт зерна з портів Великої Одеси було відновлено – із застереженнями та в урізаному варіанті.

Важливу роль у цьому відіграла наростаюча криза голоду в Африці, відповідальність за яку була одноголосно покладена на росію.

Однак, не маючи можливості відмовити у відновленні агроекспорту з України для гуманітарних цілей, рф використовує неформальні способи для його гальмування. Так, умови Стамбульської угоди передбачають інспекцію на Босфорі всіх суден, що залишають Україну, тристоронньою групою інспекторів – і російська її частина регулярно саботує цю роботу.

Буквально 11 квітня робота «зернового коридору» зупинилася через відсутність цього дня інспекцій Спільного координаційного центру (СКЦ).

Читайте також: Міноборони РФ звинуватило Україну у порушенні “зернової угоди

Як змінилася географія експорту? Радикально. До 2022 року основним покупцем української агропродукції була КНР із часткою майже 30%. За підсумками 2022 року напрямом – лідером ароекспорту став ЄС із часткою понад 50%.

Аграрна логістика: морський експорт – під «прицілом» російського саботажу, а наземний – збурює Європу
Аграрна логістика: морський експорт – під «прицілом» російського саботажу, а наземний – збурює Європу

Причина цієї переорієнтації – максимальне сприяння з боку покупця. У рамках так званих шляхів солідарності до Євросоюзу було обнулено мито на українську агропродукцію, а логістична інфраструктура ЄС була максимально активно задіяна в забезпеченні її експорту. Частка Китаю при цьому впала втричі – як через неможливість морського експорту, так і свідоме скорочення обсягів закупівель.

Орієнтуючись на новий головний напрямок експорту в Євросоюз, великі та навіть середні аграрні компанії почали вкладатися в будівництво перевалочних потужностей на кордоні з ЄС, а також у переробні потужності на його території.

Є новий головний покупець, режим безмитного ввезення і налагоджена логістика – у чому ж тоді проблема? Саме в цьому – у надто явних успіхах України на європейському ринку в його високонкурентному середовищі.

Читайте також: Український транзит продовольства через Польщу буде супроводжуватись фізичим конвоєм

Динаміка імпорту українського продукту на територію країн Євросоюзу була колосальною. Причому не все воно, як було задумано, йшло транзитом – завдяки низькій ціні українське зерно почало успішно замінювати собою польське та болгарське. «Ми спостерігаємо збільшення постачання, величезне зростання імпорту для прикордонних країн», – сказав комісар із питань сільського господарства Польщі Януш Войцеховський.

Наприкінці лютого в рамках конференції «Зелений тиждень» у Берліні шість східноєвропейських країн – Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина – звернулися до Єврокомісії з вимогою обмежити приплив зерна з України або компенсувати їм збитки від його присутності на ринку.

Як контрзаходи Європейська комісія мала активувати 56 млн євро ($60 млн) із кризового фонду для Болгарії, Польщі та Румунії в умовах припливу українських культур до Європейського Союзу. Цю суму було визнано недостатньою, а заходи – бутафорськими. Внаслідок цього країнами (насамперед – Польщею) прокотилася хвиля фермерських протестів.

Читайте також: Єврокомісія і 5 країн ЄС не досягли домовленості щодо агроімпорту з України

Їх зручно називати політично заангажованими або взагалі «змонтованими» кремлем? Це й робить українська влада. Проте правда прозаїчніша – українське зерно справді стало загрозою для європейських фермерів.

І ця фобія лише наростатиме. Побачивши успіх протестів польських колег, про плановий страйк заявили і румунські фермери. У результаті вся насилу вибудована логістика з орієнтацією на ЄС знову може стати неактуальною або зазнати змін.

Додає оптимізму, що національні уряди в ЄС обмежені у своїх повноваженнях, а Єврокомісія твердо задекларувала, що експорт українського зерна як складова підтримки України є непорушним пріоритетом до закінчення війни.

Читайте про новини агробізнесу в соцмережах Facebook та Telegram