Посівна кампанія-2023: як аграрії почали сезон і чи загрожує Україні дефіцит продуктів

Підготовка до посівної кампанії у 2023 році значно ускладнилась через повномасштабну війну. Українським аграріям довелося зіткнутися з багатьма новими викликами.

Найголовніший з них – скорочення площі, придатної для сівби. Значна частина українських територій була і частково залишається замінованою, ще частина – тимчасово окупована Росією.

До цього переліку проблем також додається ускладнення логістики, блокування зернового коридору, подорожчання витратних матеріалів (насіння, добрива, пального) тощо.

Джерело: Економічна Правда

Коли починається сівба

Зазвичай, весняна сівба в Україні стартує на початку березня. 2023 рік не став виключенням.

Весною сіють ярі культури – однорічні рослини, урожай з яких можна зібрати вже влітку.

Група ярих культур включає більшість оброблюваних рослин, наприклад, зернові (пшениця, жито, ячмінь), круп’яні (гречка, просо), зернобобові (горох, квасоля), олійні (соняшник, соя) тощо.

Є ще осіння сівба, під час якої сіють озимі культури, тобто ті, які тривалий час (від 30 днів) переносять низькі температури (від 0 градусів Цельсія).

Цьогоріч першими в поля вийшли аграрії на Одещині, а згодом поступово до них почали приєднуватись господарства та фермери інших регіонів.

На 23 березня сіяти почали у дванадцяти областях. Загалом засіяли вже 82,7 тис гектарів зернових та зернобобових культур.

Торік, через війну, у цей час сівба ще навіть не починалась.

На яких територіях може початися сівба

Частина українських земель замінована або перебуває під тимчасовою окупацією, тому доступні для сівби території зменшились порівняно з минулими роками.

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, йдеться про приблизно 24% земель, які цьогоріч не будуть засіяні українськими господарствами – майже 7 млн гектарів.

Для порівняння, у сезоні 2021-2022 доступними для сівби були 28,6 млн гектарів.

За оцінкою Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у звільнених областях заміновані близько 2 млн гектарів полів. У тимчасовій окупації – 6 млн гектарів, які теж потребуватимуть перевірки після звільнення.

“Якщо говоримо лише про окупаційні землі, то це орієнтовно 20% земель, доля якої нам наразі невідома. Оскільки ми не знаємо, чи будуть окупанти проводити посівну на цих землях”, – кажуть у Мінагро.

Україна не має можливості отримати достовірну інформацію про сівбу на окупованих територіях чи провести будь-які дослідження щодо цього.

Що і де вирощують в Україні

За даними Державної служби статистики, у попередні роки найбільші об’єми зернових в Україні вирощували у південних та східних областях. Наприклад, у 2021 році найбільше пшениці зібрали на Одещині, Харківщині, Дніпропетровщині та в Запорізькій області.

А кукурудзу більше вирощують у центральній частині країни та на північному сході. У 2021 році це були Київщина, Чернігівщина, Черкащина, Полтавщина та Вінниччина.

Для соняшника більш типові регіони також ближче до південного сходу: Кіровоградська, Миколаївська, Харківська та Дніпропетровська області.

За даними Держстату, у 2021 році у Запорізькій області, частина якої зараз окупована, найбільше зібрали врожаю, пшениці, кукурудзи та соняшника.

Стосовно Херсонської області ситуація трохи інша. У 2021 році там найбільше зібрали урожаю культур овочевих відкритого ґрунту, пшениці, соняшника та ячменю.

А от рис у 2021 році збирали лише у двох регіонах – на Одещині та Херсонщині.

В Міністерстві аграрної політики очікують, що цього року площі земель, на яких сіють зернові та зернобобові культури скоротяться на 1,4 млн гектарів – до 10,2 млн гектарів.

А от площі під основні види олійних можуть збільшитися. Наприклад по соняшнику – на 476 тис гектарів, до 5,6 млн гектарів, ріпаку – на 110 тис гектарів до 1,4 млн гектарів, соєвих бобів – на 334 тис гектарів до 1,8 млн гектарів.

Також очікується збільшення площ під сівбу цукрового буряка – зі 180 тис гектарів до 220 тис гектарів.

 

 

Як війна змінила в регіонах структуру посівів

В умовах війни фермерам справді довелося змінювати географію сівби й на певних територіях вирощувати більше культур, які не є типовими для конкретного регіону.

Наприклад, у Кіровоградські області через економічні та зовнішні фактори зменшилися посіви озимих культур, але зросли посіви кукурудзи та соняшника.

Загалом Кіровоградщина більше спеціалізується на зернових, але цьогоріч зріс попит на овочевий посівний матеріал. На це вплинули декілька факторів, зокрема, тимчасова окупація частини територій Херсонщини та Миколаївщини, де до війни переважно вирощували овочеві культури.

А на Івано-Франківщині очікують незначне збільшення посівів сої (на 0,3 тис гектарів), картоплі (на 0,2 тис гектарів) та овочів (на 0,1 тис гектарів).

Що відбувається на непідконтрольній території

Через російську окупацію торік Україна втратила врожай пшениці не менш як на 1 млрд дол, порахували у Мінагрополітики.

Під час війни фіксувалися масові крадіжки окупантами українського зерна, яке через анексований Крим намагалися продати третім країнам, насамперед – Сирії. Крім того, росіяни почали переробляти крадене зерно, аби унеможливити його відстеження.

Разом із тим фермери на непідконтрольних територіях повідомляли про чисельні випадки крадіжок не лише врожаю, але й техніки, а також шантажу з боку окупантів. Очевидно, що за рік ситуація в окупованих регіонах мало змінилася.

Як зазначає перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький, аграрні асоціації передають до відомства дані, що з боку росіян тривають постійні обшуки та погрози фермерам, тиск із вимогою зареєструвати господарство за законодавством РФ.

Останнім часом окупанти змушують українських аграріїв отримувати російське громадянство. А інакше погрожують забрати бізнес чи допитувати.

Відомо також, що у фермерів в окупації мало коштів на сівбу. Міський голова Мелітополя Іван Федоров повідомив, що місцевий бізнес не сіє також через те, що торік продукцію в них викупили за ціною вдвічі-втричі меншою, ніж собівартість.

Порахувати такі випадки чи оцінити стан сівби на окупованих територіях неможливо.

Чому сівба важлива для України

Нинішня сівба може визначити збереження виробничого потенціалу українських аграріїв.

Агросектор є найбільшою експортною галуззю України, яка у 2022 році забезпечила понад половину всього експорту, відправивши за кордон продукції на понад 23 млрд дол. Валюта, яка заходить в країну, зокрема, підтримує резерви НБУ та стабільність гривні.

Крім того, як відомо, у цьому році дефіцит бюджету складе 38 млрд дол, який покриють надходженнями від міжнародних партнерів. Проте ці кошти країна не може спрямовувати на оборону, тож фінансування армії складається виключно з податків, сплачених бізнесом та населенням.

Аби зберегти цей виробничий потенціал, аграрії потребують значних коштів на інвестиції в обладнання, закупівлю добрив та насіння, оплату праці тощо. Тож критичною залишається нормальна робота “зернового коридора” та доступу аграріїв до фінансування.

 

 

Що може зірвати сівбу

Крім погодних умов, немає жодного фактора, який міг би повністю зірвати сівбу, кажуть в Українському клубі аграрного бізнесу. Як пояснює аналітикиня УКАБ Світлана Литвин, хоча наразі в ґрунті є певна нестача вологи, проте вона не критична. Інших факторів, які потенційно можуть вплинути на майбутню врожайність немає.

Є низка ризиків, реалізація яких шкодитиме українському агросектору у майбутньому. Передусім йдеться про можливість продавати свою продукцію за кордон та заробляти на цьому. Тож від роботи “зернового коридору” залежатиме, чи будуть в аграріїв кошти на наступну сівбу.

Гендиректор сільськогосподарської компанії “ІМК” Алекс Ліссітса розповідав ЕП, що минулого року аграрії мали певну фінансову подушку, яка допомогла їм пройти сезон навіть із заблокованими портами. Проте зараз її немає, ліквідності серйозно бракує, а проблеми з логістикою залишилися.

Що менше експорт, то менше експортної виручки у тих, хто засівається. Відтак, зазначає Литвин, цей фактор вплинув на зміну структури посівів: цього сезону дешевим зерновим культурам аграрії віддають перевагу сівбі дорожчих олійних, які легше транспортувати завдяки меншому валовому збору.

Тож можливість фермерів сіятися у майбутні роки залежатиме від можливості експортувати та заробляти на цьому та доступу до ліквідності, наприклад, до кредитів.

Крім того, як і для всієї економіки, залишаються воєнні ризики, пов’язані з інтенсивністю бойових дій.

Яким буде врожай і чи вистачить зерна

За попередніми прогнозами Мінагро, врожай зернових та зернобобових у сезоні 2023 року може скоротитися до 44,3 млн тонн проти 53,1 млн тонн у 2022 році.

Пшениці планується зібрати 16,6 млн тонн (-19%), ячменю – 4,8 млн тонн (-14%), кукурудзи – 21,7 млн тонн (-15%).

Як вже зазначалося, олійних планується зібрати більше: 19,2 млн тонн проти 18,2 млн тонн торік. Найбільшу частку в них займає соняшник (11,5 млн тонн). Далі – ріпак (3,8 млн тонн) та соєві боби (3,9 млн тонн).

Суттєво зростає і виробництво цукрового буряку – з 9,7 млн тонн торік до 11,3 млн тонн цьогоріч.

 

 

Хоча врожай зернових цьогоріч менший, хвилюватися не варто.

По-перше, Україна завжди вирощувала втричі, ніж сама потребувала. До того ж, внаслідок міграції населення та тимчасової окупації низки регіонів і зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин внутрішнє споживання суттєво впало.

Оцінки Мінагро кажуть про скорочення споживання на 10,8% за умови, що населення скоротилося на 7 мільйонів осіб.

Бізнес має більш песимістичні оцінки: УКАБ прогнозує скорочення до 20%.

Литвин уточнює, що дефіциту продуктів не буде, адже українські аграрії, передусім, задовольнятимуть внутрішній попит – це гарантований збут. Крім того, покращиться ситуація з продукцією овочівництва, проблеми з якою були у 2022 році через окупацію частин Херсонської та Запорізької областей.

“За будь-яких обставин продукції власного виробництва, яка традиційно вирощувалася в нашій державі, Україні вистачить. Ми плануємо виростити мінімум удвічі більше, ніж споживають українці”, – наголосив Висоцький.

Цьогорічна сівба для аграріїв буде чималим викликом. Дорога та складна логістика, російські атаки, окупація, заміновані поля, брак коштів – все це нависатиме над фермерами.

Але попри всі ці проблеми, прогнози на 2023 рік хоч і нижчі за попередні, але суттєво перевищують потреби всередині країни. Це означає, що населенню не лише вистачить продовольства всередині країни, але й залишиться достатньо для експорту.

Тож коротка відповідь на головне питання – вистачить усім.

Все про агробізнес в соцмережах Facebook та Telegram